Анекдот! - як казав Пушкін (Сашко Гарматенко, по-нашому): "как много в етом звуке...". До речі, чи знаєте ви, що правильно писати саме так "анекдот", а писати "анегдот" або "анектод" (як я було набрав спочатку) це дуже ("фі!") неграмотно? Але, гадаю, тонкощі ортографії це не те, за чим ви прийшли на цю тему. Отож, усідайтеся зручненько та читайте уважненько! І звичайно свої пишіть. 
-Село і німці
Жили у селі двоє сусідів — Петро і Микола. Прийшла війна, зайшли у село німці. Петро пішов у ліс, партизанити, а Микола у селі лишився.
Тож приходять німці до Миколи, кажуть, як скажеш, де партизани ховаються, дамо корову і лантух картоплі. Подумав Петро, подумав, - і Петра, звичайно, шкода, і... А!...
Тож іде по селі, веде корову, несе лантух картоплі, аж як назустріч німці уже Петра ведуть. Петро порівнявшись з Миколою набрав слюни тай "Тьху!" Миколі у пику.
(Микола, обтераючись) - Та ти шо, Петро, обідився, чи шо?.. =))
